24 лютого 2022 життя стало До і Після.

Жахливе слово "війна" у нашому житті щодня, щохвилини, тут в Україні, з громадянами нашої країни, з родичами, з друзями.

Телефон має бути постійно на підзарядці: отримати повідомлення про повітряну тривогу і мати змогу телефонувати тим, у кого найспекотніше в цю хвилину, відповідати тим, хто турбується про тебе, цікавиться твоїми справами.

Учора моя Вінниця. Місто, яке люблю, місто моїх студентських років. Місце, куди влучила бомба, поруч із моїм гуртожитком, інститутом. Пройшла майже доба, а все ще не можу себе "зібрати".

Хтось мене вважає панікером.

Але, мало хто знає, що вже раз у житті від війни я тікала, до того ж специфіка мого предмету має свої наслідки.

Для мене на першому місці будуть завжди життя та здоров'я людей. Потім усе інше.

До чого це все?

1. У країні війна.  Не в окремій області або містечку. Війна в УКРАЇНІ

2.-Складіть оті екстрені валізи і нехай вони стоять під дверима. Вага її біля 8 кг, але там усе необхідно, щоб змогти вижити

- Носіть постійно при собі документи.

- Зробіть дітям бейджики або браслети, або брошки, або амулети , на яких написати "Прізвище, ім'я, вік дитини, телефони батьків"!!!

Малим причепити насильно, прив'язати, старшим у вигляді стильного аксесуару. Підпишіть одяг максимально де можливо. Це має бути у дитини обов'язково!

3. Уникайте скупчень людей.

4. Намагайтеся якомога менше бути на вулиці, в місцях, біля яких поблизу немає укриттів.

5. Варто усім усвідомити, що війна то страшно, бо гинуть люди. Неадекватним вважаю, коли в одному кінці країни гинуть від бомб люди, а в іншому танцюють, співають, жартують зі сцени.

Концерти потрібні для підтримки військових. Перед ними танцювати, співати, розважати. Там де відносно спокійно - не варто. Щодо зборів коштів - давайте шукати інші форми роботи. Вважаю неправильним коли "один плаче, а інший скаче", ми одна країна і біда у нас спільна.

6. Перевірте навколо свого помешкання, місця роботи, навчання, місць, які найчастіше відвідуєте наявність укриттів, бомбосховищ. Чи вони працюють, чи є в них усе необхідне, чи є до них ДОСТУП у будь-який час, 24/7.

(Коли спитала людину, яка відповідає за ЦЗ про укриття, то з мене посміялися і сказали, що це проблеми кожного особисто де ховатися. Самим образливим були слова:"Можна подумати, ти будеш туди тікати і ховатися"... Це мій вибір де і коли ховатися, але забезпечити мене обов'язок тих хто за цю роботу отримує зарплату з податків, які я сплачую)

Біля мене є укриття, яке , ніби-то, працює, АЛЕ! з понеділка по п'ятницю, з 8 до 16....

7. Не ігноруйте сигналів повітряних тривог.

8. Дітям нагадуйте про те що вони повинні дотримуватися правил безпеки, а не під час тривоги кататися по вулиці, бігати, гратися.

9. Прочитайте, якими мають бути насправді укриття і подивіться чи відповідає те що вам пропонується вимогам. Це право кожного громадянина задекларовано в Конституції України - вимагайте його.

10. Стосовно навчання в школі

Шановні батьки!

-. Перед тим як вимагати відкриття школи, передивіться чи дійсно відповідає укриття вимогам. Дивіться не на "марафет", а не міцність, забезпеченість, чи саме приміщення не рухне і не стане спільною братською могилою

-. Чи гарантуєте безпечних шлях дитини від дому до школи і назад? У цей час не буде тривоги? Де дитині сховатися?

-. Всі сьогодні говорять із боку дитини, але вчителі, техперсонал, кухарі також люди і мають право на безпеку, гарантоване КУ (ст.3)

Хтось мені скаже, що діти будуть неуками. Повірте, головне щоб вони були живими. Кому що буде потрібно той і вивчить. Під час ВВв теж училися лише ті хто був у глибокому тилу. Неуками вони не стали, кожен знайшов свій шлях у житті.

Сьогодні, на жаль, у нас нема тилу.Бомби падають по території всієї країни.

-. В інтернеті прочитала слушну пропозицію. Всіх батьків і тих хто має підписати Акт допуску зібрати в навчальному закладі. Провести ретельний інструкраж і ввімкнути сигнал тривоги. Скільки буде потрібно часу, щоб всі зайшли в те укриття і як вони спритно справляться. Посидіти в укритті хоча б годину. От тоді і приймати рішення чи варто відкривати НЗ в реальному часі.

Мій допис досить великий, але намагаюсь пояснити, що війна стосується КОЖНОГО. Їм все одно куди кидати свої ракети. Це роблять нелюди, бо таке навіть тварина не здатна зробити.

ЗСУ роблять максимально для збереження нашого спокою, але давайте своєю поведінкою їм допоможемо. Елементарно: вони пеленгують оті ракети, нам повідомляють, а нам усе байдуже.

Не знаю, можливо є сильні люди, які вміють відсторонитися і намагаються жити звичним життям. Я не можу. Моє життя змінилося 24 лютого. В країні війна. В МОЇЙ країні війна.

(Мій допис, на моїй сторінці. Маю право висловити свою думку )