Автор Світлана Ройз.

Дитина в укритті без нас. Практичне. Давайте разом подумаємо, що ще можемо зробити для спокою наших дітей, коли вони не поруч із нами. Сьогодні узнала одразу про дві подібні історії. Діти з дитячого садочку під час тривоги знаходяться в укритті. Там немає світла. Діти плачуть від страху, дорослі, чи не знають, як заспокоїти дітей, як їх зайняти, чи самі розгублені. Дитина приходить додому - у неї істерика.
Я не буду коментувати підготовку укриттів, роль дорослого і те, що дорослим поруч з дітьми важливо робити. (Спасибі тим дорослим - вихователям, вчителям, які кожного дня роблять подвиги заради спокою і безпеки наших дітей)

🌲 Якщо дитина маленька, у неї немає телефону і немає можливості включити ліхтарик в телефоні - важливо підготувати для неї ліхтарик, можливо, лед-свічку, іграшку, щоб світилась в темряві. Гірлянди, новорічні ліхтарики на батарейках. Навчити її включати та виключати. (Сказати, що нічого страшного, якщо щось загубиться чи зламається)

🌲 Дати з собою іграшку, яку можна прикріпити до одягу (як брелок), чи яку можливо було б обнімати, можливо, яка б була на ліпучках, кріпилась би на гудзик. Можливо, браслет.
Якщо це можливо, дати пляшку - з водою - по типу спортивної пляшки - поїлки.
Дати поп-іт, чи безпечну жмакалку.

🌲 Ми дома з дітьми звертаємо увагу на
ЗНАННЯ - що може - буде відбуватися, чому ми йдемо в укриття, можливо, разом слухаємо - дивимось пісню - руханку "Крокуй до укриття".

ЕМОЦІЇ - Даємо підтримку в емоціях - (це дуже неприємно, це справді, страшно, особливо, коли темно. Я б точно злякалась - ти така/такий молодець, так мужньо тримаєшся. А що ти робив?....)

ДІЇ - а знаєш, що можна робити, коли (страшно, темно, сумно).

☀️ І разом співаємо, читаємо вірші, граємо в ігри, які б діти могли відтворити без нас, робимо вправи - вчимо робити потягушки, щоб знімати спазм м'язів, робити прості дихальні практики (найпростіша - кит: скласти ручки в кулачки, і робити гучний видих через отвір, пальчики: ручки в кулачках - вдих, стискаємо ще сильніше кулачком,видих - розпрямляємо великий пальчик, вдих - кулачки крім великого пальця стиснуті - видих, розпрямляємо вказівний пальчик і так всі пальці

Створюємо ритуали близькості -
☀️ Цілуємо в долоньку і просимо, щоб дитина прикладала долоньку,якщо буде скучати за нами, до щічки, до животика... (Ця ідея з книги "поцілунок в долонці)

☀️ Даємо послухати своє серце і перекладаємо ручку на сердце дитини. Сердце завжди каже "люб-лю"

☀️ Торкаємося "кнопочок" любові (вигадуємо, де на тілі місця, де у нас "скарби любові". (Долоньку, плече, лікоть) Дитина сама може торкнутись до цієї кнопочки)

☀️ В коментарі прекрасну ідею розповіли - вранці малювати на ручці один одному сердечко чи сонечко, щоб можна було торкнутись.

Звичайно, увагу дітей, напругу дітей важливо скеровувати.
І для вихователей - вчителів є і онлайн курси, і дописи та розробки з іграми, в які можна грати в укритті. Якщо буде потрібно, викладу в коментарі, те що робила я і колеги.

🌲 Діти, у яких є телефони, не мають звикати до того, що вони при дискомфорті та небезпеці тільки користуються телефонами - іграми, передивлянням відео. Це створює непродуктивну звичку. Нам важливо було б змінювати, перемикати активності.

Коли дитина повертається додому - це, на жаль, нормально, якщо вона буде перезбуджена, якщо у маленької дитини буде істерика. Вона так робить "видих" всієї напруги. Намагається його зробити "в нас". Вона зможе стабілізуватись, завдяки нашій стійкості, спокійному диханню, розумінню, що з нею відбувається.
Дитина може ходити за нами хвостиком, намагатись "вжатись, втиснутись" в нас- і якщо у дорослих є сили, було б прекрасно дитину потримати біля серця, обійняти, створити наче кенгурятці гаманець.
Якщо дитина завмирає - ми спонукаємо її до дій, може, вона зможе з нами робити вечерю.

Я нам всім так бажаю сил, щоб ми могли вмістити в себе все це.
Обіймаю, Родино ❤️ як хочу для нас всіх безпеки і Перемоги

https://www.facebook.com/100000708430176/posts/pfbid02bYPjmDwQYYohv8kdY8eK3itY8y5FTStYenMqanz1z4JXo21XSvBwskkYFtgoCUV6l/